Поради психолога





Продовжуємо говорити про готовність дитини до школи.


 



ВІЗЬМІТЬ   ДО   УВАГИ!

Найповніше поняття "готовність до школи" визначив Л.А.Венгер. Він вважав, що готовність до школи - це певним набір знань і вмінь, в якому повинні існувати всі інші елементи хоча рівень їх розвитку може бути різний.
 Складовими компонентами психологічної готовності дитини до школи є:


Моральна готовність

•Засвоєння дитиною соцiальних норм поведiнки триває досить довго, але наймiцнiше вони засвоюються у перiод дошкiльноrо дитинства.
• Дитину потрiбно готувати до того, що не всi ролі в житті можуть бути цiкавими чи даватися виключно за бажанням, iнколи необхідно виконувати i те, що необхiдно iншим, i те, що не входить у коло власних iнтересiв.
• Приклад спiлкування, поданий дорослими, переймає i наслідує дитина, вивчаючи його особливостi, фiксуючи межi i правила стосункiв дорослих з iншими, запам'ятовуючи силу, тембр, висоту голосу тощо.
• Навчитися спiлкуватися дитина може лише у взаємодїї з однолiтками, батьками, iншими дорослими.

Вольова готовність

Вольова готовнiсть є досить важливим компонентом у психологiчнiй готовностi дитини до навчання, але бiда в тому, що її формування та розвиток тiсно пов'язанi iз зусиллями чи бездiяльнiстю дорослих у вихованнi дитини.
• Психофiзiологiчнi особливостi шестирiчок не дають змоги сформувати вольову готовнiсть у такому обсязi, як у дiтей семи рокiв. Тому дорослi мають враховувати це у своїх дiях, не ставлячи перед дiтьми непосильних завдань.
• Лише спостереження за дитиною дадуть можливiсть зрозумiти, чи сформована у неї вольова готовнiсть.
• На формування вольової готовностi дошкiльника впливає його темперамент. Дорослим слiд враховувати це, пропонуючи тi чи інші завдання дитинi.



Мотиваційна готовність

Мотивацiйну готовнiсть дитини необхiдно формувати через усвiдомлення того позитивного, що очiкує дитину у школi, а не на погрозах i залякуваннях нею.
• Вагомим внеском у пiдвищення мотивацiйної готовностi дитини може стати приклад батькiв. Їм варто показати дитинi  свої зошити, шкiльнi,  нагороди, вiдзнаки, розповiсти про свiй позитивний досвiд шкiльного навчання та про  досвiд близьких людей — дiдуся, 6aбyci, тiтки, дядька, племiнникiв тощо.
• Особливу увагу батькам необхiдно звертати на дiтей, якi не хочуть або бояться йти до школи. У таких дiтей необхiдно формувати правильне уявлення про школу та допомогти їм повiрити у себе.

Інтелектуальна готовність

Iнтелектуальна готовнiсть дитини формується за умови систематичної роботи щодо розвитку її пiзнавальних процесiв: уваги, уяви, сприймання, пам'ятi, мислення, мовлення.
• Провiдним у iнтелектуальнiй готовностi дитини виступає розвиток її мовлення, тому необхiдно систематично читати дитинi книжки, обговорювати з нею iлюстрацiї, репродукцiї, детально вiдповiдати на запитання дитини тощо.
• Не можна залишати без уваги бажання дитини з чим-небудь ознайомитися, чи чогось навчитися. Дорослий має допомогти їй у цьому, стати для неї товаришем по вiдкриттях, пiдтримувати у дитини дух здивування, цiкавостi, допитливостi.
• Чудовою допомогою у розвитку iнтелектуальної готовностi дитини можуть бути рiзнi дидактичнi iгри та дитячi журнaли. Журнали дитина не повинна розглядати самотужки. Дорослий має читати й розглядати їх разом з дитиною. Варто запитyвати у дитини, що найбiльше сподобалося їй у журналi, якi завдання для неї є цiкавими, звертати увагу на iншi завдання, розтлумачувати незрозумiлi мiсця тощо.
• Слiд постiйно звертати увагу дитини на об'єкти i явища навколишнього свiту - невичерпне джерело вiдкриттiв та нових знань.











Що означає готовність до школи.


 Перший клас – серйозне випробування, як для дітей, так і для батьків. Вони намагаються навчити дитину читати, писати, рахувати до 100, сподіваючись, що цим полегшать подальший процес навчання у школі. Вчать дитину всьому, що самі вміють, і навчають, як уміють. Як же по-справжньому готувати дитину до школи?

Підготувати дитину до школи – значить дати їй певне фізичне загартування, настроїти психологічно і морально до систематичної щоденної праці, підготувати мислення дитини до навчання.

Бажання вчитися або допитливість, бажання пізнавати – це ті перші риси, які потрібно розвивати і виховувати у майбутнього школяра. За період дошкільного дитинства діти набувають багато різноманітних знань. і це теж є одним із показників їхнього розвитку.

У 5-6 років вони повинні знати не лише своє ім’я, прізвище і вік, а й адресу, ім’я й по батькові своїх батьків та інших членів сім’ї, номер дитячого садка, який відвідує, дорогу з дому в дитячий садок тощо.

У цьому віці діти добре орієнтуються в навколишньому просторі, знають різні види транспорту в своїй місцевості, засвоюють правила поведінки в громадському транспорті, знають дорожні знаки та правила поведінки на вулиці. Вони вміють користуватися предметами домашнього вжитку (телефоном, телевізором, пилососом).

Природний інтерес дітей і любов до рідного краю дають змогу сформувати у них знання про пам’ятні місця рідного міста, села, назви вулиць, музеї, художників, письменників.

Діти повинні знати рослини, що ростуть у саду й на городі, 4-5 видів зимуючих і 3-4 види перелітних птахів, комах, уміти спостерігати за способом їх життя, пересування, помічати сезонні зміни в природі.

Вони цікавляться народними видами мистецтва: українською народною керамікою, петриківським розписом, витинанками, вишивкою, знають багато українських народних пісень, казок, приказок.

Спонукайте дитину спробувати щось зліпити, вирізати, вишити.

Ваші хлопчики й дівчатка повинні вміти відповідати на такі запитання:

-         Ти знаєш де працює мама (тато)?

-         А що вони там роблять?

-         А коли ти виростеш, ким ти хочеш бути?

Вони мають зв’язно, послідовно й зрозуміло переказувати літературний твір, самостійно складати оповідання, робити звуковий аналіз слів, давати характеристику звука (голосний, приголосний, твердий, м’який).

Діти знають числа й цифри, геометричні фігури, вміють лічити в межах 10, порівнювати предмети за величиною, орієнтуватися в просторі та в часі, створювати різні споруди з будівельних матеріалів.

Саме в цьому віці виникає особливо багато “чому?”, “навіщо?”, “як це буває?”. Важливо не загальмувати, підтримати природний інтерес. Наприклад, “Давай-но подивимось, чи не розпустилося листя на деревах?”, або “Покладемо зерно у вологу ганчірку, залишимо на якийсь час, і побачимо, що з ним буде...”, “А тепер давай пророслі зернята покладемо в землю й спостерігатимемо, як вони ростуть”.

Вас повинна непокоїти відсутність запитання, а не їх злива. Допоможіть своєму малюкові побачити незвичайне у повсякденному житті й сформувати запитання (“Дивись – жук повзе» ,- звертає дорослий  увагу дитини. і раптом жук полетів. “Чому він полетів? А чому гусінь не літає?”, “Так у жука є крила, тому він і літає”).

У дитини в цьому віці поступово формується здатність об’єднувати предмети не тільки за зовнішніми ознаками (формою, кольором, величиною), а й за істотними властивостями і якостями, наприклад, за призначенням (Одяг, посуд, меблі). Так розвивається логічне мислення.

Одним із істотних показників розвитку дитини є довільність поведінки, в тому числі й  у спілкуванні з дорослими.

Нервова система дуже вразлива і про це слід пам’ятати, спілкуючись з дітьми. З дитиною бажано розмовляти завжди в спокійному, розважливому  тоні, навіть коли йдеться про негативну оцінку її поведінки.

Наступний важливий напрям батьківських зусиль у цьому віці – виховання у дітей самостійності. Треба навчитися контролювати міру своєї опіки, своєї допомоги, приходити на допомогу лише тоді, коли це вкрай необхідно.

Розвивайте уяву, дитячу фантазію малюка , розглядаючи в книжках малюнки, їх власні та роботи ровесників. Зверніть увагу на засоби виразності, що використовуються у малюванні. Спонукайте до таких занять і надалі, прищеплюйте смак до самовираження.
















Немає коментарів:

Дописати коментар